Чому сепаратисти прагнуть перейменувати "Бессарабію" на "Басарабію"

і до чого тут Бессарабський ринок? 

Вчора у одного з засновників Бессарабської народної республіки, почесного ізмаїл-чана Віктора Куртєва був день народження, пишуть в групі Ізмаїл-онлайн. На свою честь він провів в Києві на ВДНГ бессарабський кінофестіваль "ОКО" (він проходив на невеличкому відкритому майданчику з проєктором і невеликим екраном і нікого там не було. Куртєв навіть на своєму сайті "Бессарабія.ЮА" не написав про цей "фестиваль"). 

 

В анонсі було зазначено: "Засновницею та директоркою фестивалю є бессарабська болгарка Тетяна Станєва, а Віктор Куртєв (відомий бессарабський меценат, експерт з питань енергетики та голова ГО «Центр розвитку Бессарабії») виступає Президентом кінофестивалю та Головою його Наглядової ради." 

 

І ось що цікаво: уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська є незмінною членкинею журі бессарабського фестивалю етнографічного кіно «ОКО».

Соросёнок Наталуха решил добить госкомпанию "ЧМП"

Фонд госимущества, возглавляемый соросёнком Наталухой, решил добить гос-компанию "ЧМП" посредством быстрого перевода её в статус акционерного общества.

Обычно так поступают, если нужно облегчить передачу предприятия в частные руки. В случае с ЧМП этот процесс на первый взгляд невозможен. Ведь с 2023 года существует решение Верховного суда, прямо запретившее приватизацию ЧМП. 

Как его обойти? Наталуха додумался. 29 мая 2026 года выходит приказ ФГИУ — о "преобразовании ДСК "ЧМП" в ООО "ДСК "ЧМП", 100 % долей которого принадлежат государству".

Это называют "выходом в корпоративную оболочку" — с последующей продажей активов и вводом "инвесторов". 

Среди проблем ЧМП, "непривлекательных" для инвесторов, указывают 450 млн. долл. кредита, взятого под залог флота через компанию Ocean Agencies Ltd со штаб-квартирой в Лондоне.

В Україні немає "Бессарабії" - немає й "бессарабської кухні"

Місяць тому радниця міського голови Ізмаїла Ірина Королькова, яку в Ізмаїлі в соцмережах називають "сепаратисткою", повідомила на одному з грантових сайтів що власниця «Бессарабської бринзарні» Лариса Титикало стала офіційним обличчям події Terra Madre Salone del Gusto 2026. 

В цій статті радниця безліч разів вжила назву "Бессарабія" в усіх видах - і вийшло так що авторка книги «Бессарабія. Кулінарна мандрівка» і виконавиця грантового проєкту «Slow food Bessarabia» Лариса Титикало буде там представляти "Бессарабію", а не Україну.

Це спричинило обурення у багаnьох ізмаїльців, і з того часу в місцевих соцмережах не затухають суперечки з цього приводу.

Там стверджують що ніякої "бессарбскої кухні" не існує, що вона вся запозичена у болгар, румун/модаван, ногайських татар (яких в 19 ст. знищила в цьому регіоні Російська імперія), українців, гагаузів та інших народів які проживали в Бессарабській губернії в злиднях під гнітом царизму.

Також в соцмережах переконують, що Лариса Титикало стала офіційним обличчям Бессарабії за рахунок російських грошей іноземного гранту "Дорога вина та смаку Бессарабії", і що ці гроші грантів насправді спрямовані на просування російського бренду "Бессарабія" і підтримку тих хто в Буджаку веде бізнес з такою назвою. 

Дехто навіть висловив думку, що росіяни заплатили організаторам конкурсу щоби офіційне обличчя було з "Бессарабії", а не з України. Саму Титикало називають через це "зрадницею".

За завантаження або розвантаження судна „поза чергою“ — плати від 10 000 $ хабаря: як «свої» паралізують український експорт під час війни

Єдиний шлях вивезти рекордний врожай зерна — море, найдешевший і найшвидший спосіб доставки вантажів — море, саме на цьому тримається логістика українського виробництва і не тільки. 

Але поки ворог знищує українську портову інфраструктуру та бʼє по кораблях, судноперевізники, моряки та бізнес зіткнулися з іншим, внутрішнім ворогом — корупцією в Адміністрації судноплавства. Маючи шалені проблеми з логістикою через ворога, в морській галузі досі процвітає корупція.

Як з'ясувалося, право просто виконати свою роботу — завантажити чи розвантажити судно без штучних бюрократичних затримок — має свою ціну, і стартує вона від 10 000$ за судно. Масштаби проблеми публічно розкрила народна депутатка Анна Скороход. За її даними, у морській галузі не просто існують поодинокі зловживання — там вибудувана системна вертикаль поборів.

Сепаратистський сайт сепаратиста Дубового вчергове пробив дно

Недобитки Бессарабської народної республіки з сайту «Бессарабія-INFORM» отримали від Дубового завдання будь де заміняти українську топониміку на російську імперську назву «Бессарабія», пише Ізмаїл-онлайн.

Ці бессарабські мастурбатори Ізмаїльський район називають «Бессарабія», Українське Придунав'я - у них «Бессарабія», Буджак - «Бессарабія», південь Одещини - «Бессарабія», громади Одещини - «Бессарабія»... Одещина «Бессарабія»... все скрізь - «Бессарабія»!!

Втім цього разу сепари перевершили самих себе - вони назвали «Бессарабією» державу Україна!

Ці недобитки БНР працюють чітко за принципом "Аби не українське".
Втім покарати цих бессарабських мастурбаторів дуже важко, адже цей їх сайт абсолютно лівий, не зареєстрований як медіа, не зазначено хто там власник і хто редактор. А спонсор цього лайна - сепаратист Дубовой втік за кордон і звідти дошкуляє Україні.

Втім найбільше дивує, що на шпальтах цього антиукраїнського лайна не гребують з'являтися представники влади тих районів, назву яких сепари поміняли на «Бессарабію»!

Читайте також: На Півдні Одещини сепаратистські сайти готують грунт для створення БНР

Костянтин Ткач: людина, яка перетворила комунальні платежі одеситів на приватну ренту

Одеський бізнесмен Костянтин Іванович Ткач (22.09.1969, Вінницька обл.) — доктор економічних наук, заслужений економіст України 2008 року, професор НУ «Одеська політехніка», голова правління ПІІ ТОВ «Аверс». Але наукові регалії — лише фасад.

Реальний бізнес Ткача — це інкасація комунальних платежів через групу компаній з одним адресом: Одеса, вул. Єврейська, 2А. До 95% усього, що одесити платять за ЖКГ, проходить через його «ГЕРЦ», який утримує комісію 2-2,4 % — це 20-30 млн грн щомісяця приватної ренти з обов’язкових платежів людей.

Ткац є старим підрядником Одеської міськради завдяки багаторічним зв’язкам з Геннадієм Трухановим, мером Одеси у 2014-2025 роках. Всупереч поширеній назві, зареєстрованої НБУ платіжної системи «ГЕРЦ» не існує. Ткач побудував іншу конструкцію — три юрособи з одним адресом на Єврейській 2А, які працюють як єдиний фінансовий організм.

Сепарська влада Ізмаїла змінила написи на бронекатері радянських окупантів - брехню язиком ворога замінила на брехню українською

Радянський бронекатер треба демонтувати як імперську мітку - пишуть в групі Ізмаїл-онлайн 

На кам'яній підставці під бронекатером з’явилися написи українською мовою, ніби від того він перестав бути окупантським.

Під час реконструкції демонтували радянський текстовий блок написаний язиком ворога, у якому згадувалися радянська армія та військово-морський флот. На його місці встановили нову сіру панель, оформлену українським орнаментом.

Великий напис «Август 1944» прибрали. Його замінили червоним маком із датами «1939–1945» та гаслом «Ніколи знову». Яким боком 1939 рік до Ізмаїла - незрозуміло. Вперше Червона Армія окупувала його в 1940 році.

Змінився і центральний напис на підставці під бронекатером. Тепер він українською мовою повідомляє: «26 серпня 1944 року. Звільнення міста Ізмаїл від нацистських окупантів. Друга світова війна». Отже, нічого не зрозуміло для чого тут стоїть бронекатер, звідки він взявся і для чого його поставили на постамент.

Власник одеської компанії «ГЕРЦ» виїхав з України після обшуків БЕБ – ЗМІ

Власник одеської компанії «ГЕРЦ» Костянтин Ткач

За даними «Думської», дозвіл на обшук стосувався справи про можливе ухилення від сплати податків і ТОВ «Югтранс-Термінал» 

ЗМІ повідомили, що після слідчих дій 15 липня Костянтин Ткач міг виїхати з України через напрямок Паланки. Офіційного підтвердження цього немає. Водночас «Думська» заявила, що бачила ухвалу Печерського районного суду Києва на обшук у провадженні щодо можливого ухилення від сплати податків, де згадується ТОВ «Югтранс-Термінал».

Коротко про головне

• ЗМІ повідомили про можливий виїзд Костянтина Ткача після слідчих дій.
• ДПСУ та БЕБ публічно не підтверджували перетин ним кордону.
• «Думська» пов’язує обшук зі справою за статтею про ухилення від податків.
• В ухвалі, за даними видання, фігурує ТОВ «Югтранс-Термінал».
• «ГЕРЦ» заперечила проведення обшуків у своїх офісах.

Поляки, як і інші імперці, дуже слабкі на історичну пам'ять

«23 жовтня 1944 року було прийнято рішення про створення польських частин в складі Вермахту (Polnische Wehrmacht), в подальшому у Радомі з добровольців-поляків почалося формування «Легіону Білого Орла» (Legion Orła Białego), в якому легіонерам гарантували грошове і інше забезпечення за нормами постачання солдатів Вермахту. З доповідей представництва польського уряду в окупованій Польщі слідує, що до кінця 1944 року в Вермахт було призвано близько 450 тисяч громадян довоєнної Польщі. Загалом можна вважати, що через німецьку армію під час війни їх пройшло близько півмільйона», – пише польський історик, доктор наук, професор, директор Інституту Історії Сілезького Університету Ришард Качмарек.

Хочеться порадити президенту Польщі Каролю Навроцькому, який пропонує прирівняти «бандерівський символ» до символів націонал-соціалізму та радянського комунізму, спочатку розібратися з власною історією. Наприклад, з символікою елітарної польської військової частини – «Легіону Білого Орла», який поляки сформували на зразок «Waffen SS Polen», і під цією символікою служили Гітлеру.

Символи польського «Легіону Білого Орла»:

біло-червоне гусарське крило з написом «Im Dienst der Deutschen Wehrmacht» («На службі Вермахту») було символом частини Легіону. Біло-червоний польський прапор із написом «Вермахт чекає на тебе! Разом із нами воюй проти більшовиків!» був розпізнавальним знаком військових казарм.

«Ми можемо вважати, що у 2-х – 3-х млн. чоловік в Польщі є родич, який служив у Вермахті. Скільки з них знають про те, що з ними сталося? Напевно не всі. До мене постійно приходять студенти і запитують, як встановити, що сталося з дядьком, з дідом. Їх рідні про це мовчали, вони обмежувалися фразою, що дід загинув на війні. Але для третього післявоєнного покоління цього вже недостатньо» – пише професор Ришард Качмарек у своїй книзі «Поляки в Вермахті».

За даними директора Інституту Історії Сілезького Університету Ришарда Качмарека, поляки воювали за Гітлера: «на Західному і Східному фронтах, у Роммеля в Африці і на Балканах. На кладовищі на Криті, де лежать загиблі учасники німецького десанту 1941 року, я знаходив і польські прізвища. Такі ж прізвища я знаходив і на військових кладовищах в Фінляндії, де ховали солдатів Вермахту, які підтримали фінів у війні з СРСР».

Поляки, як і інші імперці, дуже слабкі на історичну пам'ять. Треба їх носом вмокнути в їхнє ж гἰмਮס!

Болгари разом з сепарським виданням "Бессарабія-Махала" продовжують бессарабську мастурбацію і намагаються створити Бессарабську народну республіку

Російська "Бессарабія" у вигляді "Бессарабської губернії" назавжди здохла в 1917 році.

 

Російське слово "Бессарабия" офіційно вперше з'явилося в назві "Бессарабской области" в 1813 році. Ця область виникла в результаті окупації Російською імперією частини Молдавського князівства між Прутом і Дністром.

 

Після цього російські окупанти вигнали з Буджака в Османію, знищили, виселили в Крим близько 100 тисяч "бусурман" - ногайців, османів, татар.
А на їх місце в Буджак переселили так само 100 тисяч болгар і гагаузів з Османської імперії. Саме так завжди здійснюють російські окупанти - здійснюють етнічні чистки місцевого населення, а на його місце завозять московитів і окупантів-"колоністів".

До російської окупації імперська назва "Бессарабия" місцевим населенням Молдовського князівства як географічний топонім для означення цього краю не вживалася. Це слово Російська імперія принесла на штиках і нав'язала його окупованим нею територіям. Також цю назву нав'язував СРСР з 1920-х до 1940 року, вже як історико-пропагандистський термін.

Чому Російська імперія обрала саме цю назву? Використання назви «Молдавія» прямо вказувало би на факт окупації та анексії частини Молдавського князівства. Натомість імперська назва «Бессарабия» звучала нібито «історично» - "по молдавські", але при цьому не мала чинного носія, правопопередника чи юридичного наповнення.

Упродовж XIX століття ця назва справді стала вживаною, але виключно як російська імперська колоніальна, а не як автохтонна назва.

Після 1918 р. російський імперський термін «Бессарабия», запроваджений у 1813 році, був свідомо збережений і відтворений СРСР. Його використовували для створення ілюзії «незавершеного територіального питання» - тобто для представлення як нібито «захоплення Бессарабии Румунією» в 1918 році, а також для легітимації пакту Молотова-Ріббентропа, ультиматуму Румунії та її окупації у 1940 році.

Після утворення Молдавської РСР в 1940 р. назва "Бессарабия" зникла з офіційного радянського дискурсу і була небажаною. В документах, підручниках, ЗМІ, картах його старанно уникали. У повсякденному житті всередині МРСР слово "Бессарабія" стало майже табу - його сприймали як натяк на імперське минуле. У сучасній Молдові термін залишається токсичним, його уникають або використовують із негативним відтінком.

Тепер імперську назву «Бессарабія» в російських інтересах використовують сепаратисти як інструмент маніпуляції історичною пам’яттю з метою протиставлення півдня Одещини Україні.

Особливу роль в цьому грають "болгарські бісораби". Ці бессарабські мастурбатори пхають імперську назву "Бессарабія" куди тільки можна з метою її матеріалізації і романтизації в Україні.

Чому лише болгари? Тому що для румун і молдаван ця назва є токсичною і символізує російську окупацію. Українці розуміють що це сепаратистський антиукраїнський проєкт, який є елементом гібридної війни фашистської росії проти України. А ті хто раніше в Одеській області гордо називав себе руSSкімі перешли на підпільну роботу проти України.

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Російське поняття «Бессарабия» не є нейтральним історичним терміном — це імперський і радянський конструкт, який цілеспрямовано використовується для підготовки анексії українських територій.

 

БЕБ скерувало до суду справу про привласнення коштів на ремонті інфраструктури Одеського порту

Детективи Бюро економічної безпеки в Одеській області завершили розслідування справи щодо привласнення коштів державного підприємства під час ремонту залізничної інфраструктури Одеського порту. Про це повідомляє БЕБ.

До суду скерували обвинувальний акт стосовно організаторки та виконавця схеми. За даними слідства, у 2023 році засновниця приватного товариства разом із директором підконтрольної компанії та службовими особами Одеської філії ДП “АМПУ” налагодила механізм заволодіння державними коштами.

У БЕБ зазначають, що ще під час підготовки проєктно-кошторисної документації учасники схеми завищували ціни на будівельні матеріали. Згодом, під час виконання робіт, до актів вносили неправдиві дані про вартість рейок, шпал, стрілочних переводів та інших матеріалів.

“Ще на етапі розробки проєктно-кошторисної документації фігуранти штучно завищували вартість будівельних матеріалів. Під час виконання робіт до актів вносили недостовірні відомості щодо вартості рейок, шпал, стрілочних переводів та інших матеріалів”, – повідомляють в БЕБ.

Окремі позиції в документах, за даними бюро, були дорожчими за ринкові ціни у два-три рази. Щоб приховати схему, фігуранти використовували підроблені видаткові накладні від сторонніх підприємств. Згодом ці компанії підтвердили, що фактично жодних поставок не здійснювали.

Експертиза встановила, що державному підприємству завдали збитків майже на 5 млн гривень. Загалом підряднику за договором перерахували понад 15,3 млн гривень.

Організаторку схеми підозрюють в організації привласнення державних коштів в особливо великих розмірах за попередньою змовою з іншими учасниками. Виконавцю інкримінують привласнення коштів, внесення неправдивої інформації до офіційних документів і використання підроблених документів. 

Зачистка Одещини: як владна вертикаль та коаліція «слуг» + ОПЗЖ помножили на нуль мерів регіону

Офіційне повідомлення про затримання на хабарі мера Кілії — штрих до загальної картини, але показовий. Так, Кілія не входить до топ-5 найбільших міст Одеської області, але й вона найближчим часом втратить міського голову (як мінімум на час слідства). На цьому тлі варто поставити запитання: що за роки повномасштабного вторгнення сталося з самоврядуванням у ключових містах регіону?

Картина вимальовується моторошна: з п'яти найбільших міст області лише один мер зберіг крісло і контроль. Якщо дивитися ширше, а не тільки на ключові населені пункти, легше не стає. Керівники або цілком лояльні до нинішньої влади, або зачищені, або підвішені на гачку кримінальних справ.

Військова адміністрація є (поки що) лише в Одесі. Прецеденту з розпуском міськради в регіоні, тьфу-тьфу, ще не було. Однак саме цей аргумент — основний у комунікації Києва та місцевих еліт. Не будете лояльними й слухняними — отримаєте військову адміністрацію. Про те, наскільки це складно чи ефективно, ніхто, видно, не думає.

Загалом, військові адміністрації з'являються або там, де вони дійсно потрібні, наприклад у Херсоні, або там, де мер і міськрада не були лояльними до президента Володимира Зеленського. Зовсім недавно, на засіданні тимчасової слідчої комісії в парламенті пролунали подробиці відставки секретаря Чернігівської міськради Олександра Ломака. За його словами, Офіс Президента чинив постійний тиск, оскільки «слуг» у міськраді всього четверо з 42, тобто впливати на життя Чернігова президент не міг.

"Бесарабська народна республіка" почала війну проти України і відкрила фронт

Ситуація з "Бесарабською народною республікою" (БНР) в Україні накаляється - БНР відкрила фронт. "Бесарабски Фронт. Хроники за войната в Украйна" - так називається сайт і паблік в Фейсбук які ведуть войната в Украйна. Причому паблік в фейсбук "Бесарабски Фронт 2.0" має більше 30 тисяч підписників.

Давно відомо що російський проєкт «Бессарабия» є складовою гібридної війни фашистської росії проти України. Його реалізують за схемою ДНР - спочатку створюють сепаратистську "Бесарабську народну республіку" (БНР), потім проводять референдум за приєднання до росії. Головна мета - розірвати Україну.

Як ви думаєте, чому стільки воплів навколо «Бессарабии» останнім часом і чому так активно просувають цей сепаратистський проєкт?
Відповідь проста - тому що його добряче фінансують.

Ось цей сайт і фейсбук-паблік "Бесарабски Фронт" фінансують за гранти, які надходять з Болгарії. І ці кошти мають російське походження - через Болгарію вони йдуть транзитом від російських мільярдерів через якійсь місцевий фонд (болгари ніколи не давали власні кошти на такі проросійські проєкти).

Болгарія починає експлуатувати питання так званої "Південної Бессарабії". Прикриваючись «дерусифікацією» болгарської меншини, вони готують ґрунт для освітніх ультиматумів. А їхні радикали вже відкрито креслять карти, де Буджак стає «болгарською землею», кричать про права болгарської меншини (болгарських бісорабів) на навчання рідною мовою, волаючи про «примусову асиміляцію».

Але чому вони відкрили фронт і напали саме зараз?

Було б злочинною наївністю не бачити за цими болгарськими бісорабами тінь Москви. Росія, зазнавши краху в спробі захопити Київ за три дні, пожвавила стратегію балканізації України. Вони десятиліттями вливали мільярди у східноєвропейських радикалів, зокрема в болгарське «Възраждане». Також відкрито проросійську позицію та лобіювання російських інтересів в Болгарії зберігають проросійська «Прогресивна Болгарія», "Рух за права і свободи" (ДПС) і традиційна «Болгарська соціалістична партія» (БСП).

Росія використовує Болгарію як політичне проксі, щоб відкрити проти нас Другий фронт — "Бесарабски Фронт 2.0" - фронт внутрішнього розколу, історичної ворожнечі та недовіри.

І що цікаво, "Бесарабски Фронт" ніколи не критикує болгарські політ сили за за їх проросійську позицію!

Тому усі фінансові потоки, які йдуть на підтримку "бісорабських" меншин від Болгарії, мають проходити жорсткий фінансовий і безпековий аудит СБУ та Мінфіну. Хто платить вчителям, "етнографам" та іншим болгарським бісорабам — той формує світогляд і розповсюджує історичні фальсифікації, зокрема щодо так званої "Бісорабії".

Ось цей Олександр Барон - "син української Бессарабії" або "болгарський бессараб", як він пише про себе, народився в селі Весела Долина (історична назва — Клястиця, засноване німецькими колоністами), Болградського району, Одеської області. Він головний редактор пропагандистського проєкту «Бесарабски фронт» орієнтованого на болгарських бессарабів, і пабліка в Фейсбук "Бесарабски Фронт 2.0" який має більше 30 тисяч підписників. Це серйозні медіа, які потребують чималого фінансування і зусиль.

❗❗ СБУ, зверніть увагу: сайт «Бесарабски фронт» сидить на болгарському домені bg! -  besarabia.bg  ❗

І в той же час бессараб Олександр Барон вказує що він військовослужбовець 11 бригади НГУ. Зрозуміло що він не воює, а як пропагандист числиться десь при штабі. Але яким чином військовослужбовець може отримувати на свої проєкти кошти з-за кордону, відкривати і вести сайти на іноземних доменах отримуючи зарплату від України? Тим більше кошти явно російського походження. Можливо він їх отримує чорним налом? Його командири знають про це? СБУ знає про це?
Взагалі, СБУ знає що "Бесарабська народна республіка" - це фронт гібридної війни фашистської росії проти України?

"Болгарські бессараби" значно активізувалися останнім часом. Адже чим гірше справи у росії, тим більше вона активізують свою агентуру в Україні з метою тиску на українців, на президента, на наш уряд. 

Але ми не будемо питати у них дозволу як нам називати і нарізати райони в Одеській області. Нехай сепари навіть не пробують посягати на нашу територіальну цілісність, адміністративний устрій та державну мову. Ми українці не для того заливаємо кров'ю схід і південь, щоб сепари били нам в спину на "Бессарабському фронті"!

Олег Левчук

Під цим дописом в фейсбук з'явився дуже цікавий коментар:

Отже який цікавий поворот сюжету!
Засновник і спонсор "Бессарбской народной республики" Киссе і цей боєць Бессабского фронту Барон - є етнічними циганами, а не болгарами! Про Кіссе це вам кожен болгарин скаже.
І цікаво - вони народилися поруч в селах, які були немецькими колоніями! А потім німців з цих сіл радянські окупанти депортували!
У села Весела Долина (Болградський район) колишнє Кльостіц/Клястиця де народився Барон, дуже цікава і трагічна історія.
Засновники села — 134 сім'ї з Вюртемберга, Пруссії, Рейнської Баварії, Бадена, Польщі. В основному переселилися з Вюртемберга в 1800—1804 рр.,
Тоді це було Молдовське князівство, а назви "Бессарабія" не існувало в природі. Потім Російська імперія окупувала ці землі, і назвала їх "Бессарабська область".
В 1917 коли зникла Російська Імперія це село повернулося додому в Молдову, а разом з нею в Румунію.
А в 1940 коли СРСР окупувала частину Румунії, німці, які в той час були союзниками Сталіна, вивезли людей з цього німецького села за програмою "Додому в Рейх".
А пізніше в 1946 в пусте село Кльостіц було переселено село Журавче з польського Надсяння.
Надсяння (українська етнічна територія у верхів'ї та середній течії річки Сян) майже повністю складалося з українців - і поляки у у 1945—1946 примусово їх виселили звідти на територію УРСР, а також у 1947 під час операції "Висла".
І в Кльостіці/Клястиці в німецьких хатах поселилися виселені з Польщі українці, а село назвали Весела Долина.
=======
Ось така цікава історія українського села, яку сепари і російська агентура намагаються приховати.
Бо їхня мета викреслити українську історію Придунав'я і замінити її російсько-бісорабською.
І цей циган-бісораб Барон не каже що в його селі болгар не було і звідки його батьки там взялися. Не досліджує історію свого села, а просуває радянську бісорабську версію історії, щоби приховати злочини радянських окупантів на цій окупованій ними молдовський території, зокрема етнічні чистки німецьких поселенців і румун.
Циган Барон українців він не визнає, і історію свого рідного села не визнає, втім цей нацгвардеєць-пропагандист займається болгарськими сепаратистськими проєктами, тому що там платять.
Історія села де народився циган Кіссе не менш цікава. Село Євгенівка (до 1930 року Арса) - це молдавське село, яке після окупації Рос.Імперії перейшло у володіння російської окупантки Єфросінії Плагіно-Мурузі. Пізніше село перейшло у володіння окупантки княгині Марії Олександрівни Гагаріної-Стурдза. А на початку XX століття окупанти почали переселяти в один з хуторів села Арси Бендерського повіту болгар, чиє населення в Арсі станом на 1907 рік становило 56 осіб.
Таким чином до Арси Німецької додалася Арса Болгарська.
Це звична практика Рос.імперії і СРСР заселяти окуповані території немісцевими народами.
Згідно із Довідником 1916 року, у селі Арса було зареєстровано 40 осіб болгарського походження та 7 осіб молдавського.
Північна частина сучасного села Євгенівка (Арсі) до середини XX століття була окремим селом Персіанівка, що перебувало у володінні дійсного статського радника та землевласника Івана Еммануїловича Персіані. Етнічно Персіанівка була населена здебільшого молдаванами.
У грудні 1917 року селяни-бідняки Арси та двох сусідніх сіл, зібравшись на збори, вибрали сільський комітет. Вони самовільно захопили та поділили між собою землі княгині Анни Григорівни Гагаріної-Стурдза (понад 17 тис. десятин). Через розпад Рос.Імперії в 1917, ці окуповані молдовські землі, які росіяни назвали "Бессарабською губернією" демократичним шляхом воз'єдналися з рідною Румунією, де реалізація аграрної реформи стимулювала зростання села. У 1925 році в Арсі було відкрито першу школу. У 1930 році село Арса було перейменовано румунською владою й одержало назву Євгениця. У 1938 році в селі розпочато будівництво церкви, однак воно не було завершене через окупацію частини Румунії совєтами у 1940 році. ...
Там і далі цікава історія, але бісорабів цікавить лише "Бісоарабія".
Більше того - їх цікавить щоби люди не знали справжньої історії! За це вони й отримують гроші від росії!  

Спочатку продали — потім помітили: російський слід у порту «Усть-Дунайськ». Що з’ясовує СБУ

Коли у 2023 році держава виставила на приватизацію майновий комплекс порту «Усть-Дунайськ», це подавалося як приклад успішного продажу державного активу в умовах війни. Дунайські порти тоді вже стали стратегічними воротами України: саме через них проходила значна частина експортних потоків після блокади Чорного моря.

Однак практично одразу після завершення угоди почали виникати запитання, на які ніхто так і не надав переконливих відповідей.

Чому переможцем аукціону стала маловідома компанія? Хто забезпечив фінансування багатомільйонної угоди? Хто насправді стоїть за новим власником? І чому державні органи, які супроводжували приватизацію, не побачили очевидних ризиків?

Сьогодні ці запитання набувають зовсім іншого масштабу.

Документи, що опинилися у розпорядженні ElitExpert, свідчать: те, що ще донедавна сприймалося як журналістські припущення та предмет суспільної дискусії, нині стало об’єктом офіційного розслідування СБУ.

Те, про що говорили давно

Історія приватизації «Усть-Дунайська» від самого початку виглядала неоднозначною.
Формальним покупцем порту стало ТОВ «Еліксир Україна», яке сплатило за об’єкт понад 241 мільйон гривень. У публічному просторі компанію пов’язували з бізнесменом Вихренком, який виступав у ролі офіційного учасника угоди.

Однак уже тоді виникало головне запитання: чи справді саме він є кінцевим бенефіціаром придбання?

У професійному середовищі неодноразово висловлювалися припущення про те, що за угодою можуть стояти інші, значно впливовіші особи, які мають безпосереднє відношення до морського бізнесу.

Ці версії тривалий час залишалися лише предметом журналістських розслідувань та експертних оцінок.
Тепер ситуація змінилася.

Синдром стерв'ятника: Чому всі сусіди одночасно вп’ялися в Україну?

Те, що ви відчуваєте зараз, дивлячись на новини з Варшави, Будапешта, Бухареста чи Софії — це абсолютно виправданий, здоровий державницький гнів. Коли країна стікає кров'ю в траншеях, захищаючи східний фланг цивілізації, а ті, кого вона прикриває своїми спинами, починають шматувати її політичне, історичне та територіальне тіло — це виглядає як сюрреалістичний кошмар. Це викликає відчай і логічне запитання: чи це змова? Чи це випадковий збіг обставин, що всі сусіди раптом витягли старі карти й почали виставляти нам рахунки?

Ми стали свідками класичного геополітичного мародерства. Міжнародна політика не оперує категоріями «вдячності», «емпатії» чи «справедливості». Вона оперує виключно категоріями сили, інтересу та вікна можливостей. І сьогодні нам час остаточно поховати наш геополітичний інфантилізм і розібратися, чому сусіди діють як зграя і як українська держава мусить переламати їм хребет у цій дипломатичній війні. Ми опинилися в центрі ідеального шторму, де кожен сусід має свою історичну травму, яку він намагається вилікувати за український рахунок.

Недобитки "Бессарабської народної республіки" знову піднімають голови

Деякі сайти Придунав'я стали майданчиком для поширення сепаратистських ідей та історичних фальсифікацій, що грає на руку нашому ворогу - фашистській росії

Недобитим сепарам-бісорабам Дубового немає спокою

Недобитки "Бісорабської народної республіки" (яку СБУ не до кінця розігнала в 2015) вперто продовжують називати південь Одещини "Бісорабією". 

 

Невідомо, чи вони вважають що наш регіон це "Бісорабська народна республіка", чи намагаються переконати що російсько-імперська "Бісорабська губернія" досі існує.

Втім відомо що цей сепарський сайт фінансує баптист-сепаратист Дубовой.

 

Варто нагадати, що в Російській імперії, як і в Османській, як і в Модавському князівстві НАЗВИ БЕССАРАБІЯ НЕ ІСНУВАЛО.

 

Під час російсько-турецької війни 1806–1812 років Російська імперія захопила частину Молдавського князівства. Війна завершилася підписанням Бухарестського миру.

 

Читайте також:  Навіщо сепаратистські видання Одещини нахабно брешуть щодо "басарабської" історії нашого краю 

 

Бухарестський договір 1812 року не передавав Росії ніякої «Бісорабії» (її немає в тексті) - він передавав частину Молдавського князівства. В договорі чітко написано: "река Прут со входа ее в Молдавию до соединения ее с Дунаем и левый берег Дуная с сего соединения до устья Килийского и до моря, будут составлять границу обеих империй".

Фіктивно оформлював водіями: ізмаїлець організував нелегальну схему переправлення чоловіків за кордон

56-річний ізмаїлець, який є ліцензованим приватним міжнародним перевізником пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, організував канал незаконного переправлення чоловіків призовного віку до Молдови. Про це повідомляє Ізмаїл-онлайн.

Він вносив до онлайн-системи недостовірні дані про нібито офіційно оформлені трудові відносини з військовозобов’язаними, видаючи їх за резервних водіїв. 

У такий спосіб останні у супроводі працевлаштованих водіїв підприємства вирушали в «рейси» за кордон і не поверталися в Україну. 

Наразі правоохоронці встановили оборудки щодо кількох чоловіків віком від 25 до 45 років із різних областей держави. У межах досудового розслідування правоохоронці вилучили низку речових доказів, зокрема документацію, засоби зв’язку та перевезення.

Нині фігуранту повідомлено про підозру в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні переправленню наданням засобів та усуненням перешкод, зокрема повторно (ч.ч. 1 та 2 ст. 332 Кримінального кодексу України), та в несанкціонованій зміні інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, вчиненій особою, яка має право доступу до неї, у тому числі повторно (ч.ч. 1, 3 ст. 362 ККУ).

Максимальне покарання за ці злочини – сім років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ексвійськком Одещини Борисов, якого судять за 3 кримінальними справами, отримує пенсію полковника ЗСУ з доплатами

Колишній начальник Одеського обласного ТЦК Євген Борисов, полковник ЗСУ, якого судять по трьом кримінальним справам (ухилення від служби, незаконне збагачення, підробка документів) після звільнення зі служби за станом здоров’я отримує військову пенсію.

Про це повідомляє міжнародне детективне бюро Absolution.

Як ви розумієте, “бойове поранення” він отримав за пропозицію іншому офіцеру взяти участь в корупційних схемах. З того часу Борисов спекулює на цьому.

Борисов служив у системі військових комісаріатів з 1996 року, а з січня 2022-го по липень 2023-го очолював Одеський обласний ТЦК. У квітні 2022 року його нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня. У 2023 році його звільнили зі ЗСУ за станом здоров’я зі зняттям з військового обліку.

Читайте також:  Колишній військком Одещини підробив медичні документи, щоб відпочити на Сейшелах

У 2024 році, перебуваючи в слідчому ізоляторі у справі про незаконне збагачення, Борисов активно намагався оформити групу інвалідності через МСЕК. Слідство підозрювало можливу підробку документів про обставини поранень. Наразі він перебуває на волі під заставою.

Як військовий пенсіонер з вислугою понад 25 років Борисов має право на пенсію за вислугу років. Її розмір становить 50% грошового забезпечення плюс 3% за кожен рік служби понад встановлений мінімум. Для полковника на керівній посаді така пенсія зазвичай коливається в межах 28–45 тисяч гривень на місяць.

Поляки бояться що коли Україна виграє війну з Росією, то буде для поляків державою навіть більш небезпечною ніж Росія

Не історичні суперечки є джерелом страху у поляків, а руйнування старих стереотипів про Україну як слабку державу.

Коли Україна виграє війну з Росією, то на мою думку, буде державою для нас більш небезпечною навіть ніж Росія - парадоксально. Це те, до чого треба приготуватися!" - професор Ян Жарин. Він - багаторічний ідеолог польських правих у питаннях історії та історічної політики. Саме він у листопаді 2015 року придумав, "Історичну офензиву" на Україну, яку реалізовувала в наступні роки партія "Право і справедливість" в Польщі. 

Ці слова - легко гугляться. Перевірте: "...gdy Ukraina wygra wojnę z Rosją, to moim zdaniem, będzie państwem dla nas niebezpieczniejszym nawet niż Rosja - paradoksalnie. To jest coś, do czego trzeba się przygotowywać"! 

Давайте вже чесно визнаємо: істерика польських правих і польських нациків - це не про Героїв УПА, це про усвідомлення, що Україна перемогає у цій війні. Ми ще не виграли. Але Росія вже програла. І польські праві та нацики це бачать. І вони бояться.
Вони бояться, що із зростайочою суб'єктністю України прийдеться рахуватися.
І це - злам у польській свідомості. 

Я це вперше зауважив ще в минулому році. А у вересні мій давній друг, один із лідерів польської "Солідарності" Збігнєв Буяк підтвердив це спостереження і пересказав розмову одним із своїх знайомих. Той обурювався: "Це ж Україна у випадку перемоги може стати важливішою в ЄС, ніж Польща! Ми не можемо цього допустити!" Збігнєв намагався пояснити колезі, що в союзі з Україною Польща може стати ще більш сильною, бо разом можна зробити більше.

Ізмаїльця звинувачують у роботі на російські спецслужби

«Зливав» дані про Сили оборони: ізмаїлець відповідатиме у суді за державну зраду

Одеська обласна прокуратура скерувала до суду справу про державну зраду щодо 41-річного ізмаїльця. Про це повідомили у прокуратурі.

У вересні минулого року чоловік сам знайшов представників спецслужб рф у Telegram. За гроші він передавав координати підрозділів ЗСУ та Нацгвардії в Одеській області.

Для уточнення локацій ізмаїлець надсилав скріншоти Google Maps із позначенням військових об’єктів і техніки. Також намагався залучити до співпраці з ворогом інших людей.

За вчинене в умовах воєнного стану йому загрожує до 15 років за гратами або довічне ув’язнення.

Загалом у 2026 році на Одещині підозру в держзраді вже отримали 17 людей — 12 чоловіків та 5 жінок. Усі ці справи прокурори готують до розгляду в суді.

Червоний терор в Одесі: як більшовики перетворили місто на катівню

Після захоплення Одеси більшовиками у 1919 та особливо у 1920 році місто стало одним із центрів червоного терору на півдні України. Під гаслами «боротьби з контрреволюцією» ЧК розгорнула систему масових арештів, катувань і розстрілів. Людей убивали не лише за участь у білому русі чи українських організаціях — достатньо було походження, професії, доносу сусіда або просто «неблагонадійного» вигляду.

Одеська ЧК — фабрика смерті

Головним інструментом терору стала Одеська губернська надзвичайна комісія — ЧК. Вона діяла фактично без суду та слідства. Людей хапали просто на вулицях, у квартирах, на роботі. Часто родичам навіть не повідомляли, де перебуває заарештований. Через декілька днів людину могли вже розстріляти.

За даними дослідників, лише у 1920 році Одеська ЧК винесла понад півтори тисячі смертних вироків. І це лише встановлені випадки. Реальна кількість жертв могла бути значно більшою.

Петиція Встановлення кримінальної відповідальності за українофобію

Текст петиції тут:
Встановлення кримінальної відповідальності за українофобію

Шановний Кабінете Міністрів України! 

Попри прийняття Закону № 3005-IX, де у Статті 2 чітко визначено поняття «українофобія», цей термін досі залишається декларативним і не має належного механізму реалізації у кримінальному праві. Це створює небезпечний прецедент безкарності за дії, що прямо загрожують національній безпеці та гідності українського народу. З метою дотримання принципу юридичної визначеності та верховенства права, ми вимагаємо привести законодавство у відповідність до існуючих норм та викликів воєнного часу. 

Обґрунтування та пропозиції: 

Усунення декларативності норм: Чинна Стаття 161 КК України є занадто загальною і не охоплює українофобію як комплексну форму посягання на державність. 

Вимагаємо створити спеціальну норму в Кримінальному кодексі, яка базуватиметься на вже існуючому в Законі № 3005-IX визначенні українофобії (публічне заперечення суб’єктності держави, боротьби проти асиміляції, зневага до етнокультурних ознак та ігнорування мови). 

Забезпечення принципу загальності та рівності: Кримінальна відповідальність за українофобію має поширюватися на всіх осіб, які перебувають на території України. 

Повага до державної мови, культури та національної гідності є обов’язком кожного, а її порушення в умовах війни - актом ідеологічної диверсії. 

Встановлення чітких санкцій (юридична визначеність): 
Вимагаємо запровадити градацію покарань за українофобські дії залежно від їхньої тяжкості: Штрафи та громадські роботи за індивідуальні прояви. Обмеження або позбавлення волі за публічні заклики в медіа, інтернеті та мистецьких творах. 

Обтяжуючі обставини: вчинення дій посадовими особами, організованими групами або системне поширення українофобських наративів. 

Комплексний підхід (Запобігання та протидія): Відповідно до європейської практики (зокрема резолюцій Європарламенту щодо боротьби з ксенофобією), вимагаємо не лише карати, а й запровадити заходи запобігання: моніторинг контенту, оновлення освітніх програм та державну підтримку просвітницьких проєктів, що спрямовані на захист української ідентичності. 

Чому це важливо? 

Наявність терміна в законі без санкції в Кримінальному кодексі робить цей закон не дієвим. Українофобія - це зброя, якою ворог намагається розколоти наше суспільство зсередини. Держава зобов'язана захистити свій народ не лише на фронті, а й у правовому та інформаційному полі. 

ВИМАГАЄМО: Невідкладно розробити та внести на розгляд Верховної Ради законопроєкт про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за українофобію. 

 Слава Україні!

8 травня День пам'яті в Ізмаїлі має стати також Днем прощання з російськими брехнями

На площі Перемоги ми маємо вшановувати загиблих "трофейних солдатів" Ізмаїла, а не чужаків - червоноармійців-окупантів, які їх послали на смерть, пишуть в групі Ізмаїл-онлайн.

583 ізмаїльці, імена яких викарбувані на меморіальній стелі, були так званими «одноразовими солдатами» — піхотою Червоної армії, сформованою з цивільного населення окупованих територій після їх повторного захоплення совєтами. Більшість цих ізмаїльців були підданими Румунії.

Стела з іменами 583 ізмаїльців і написом "ВЕЧНАЯ ПАМЯТЬ ПАВШИМ 1941-1945"

Комуністичний сталінський режим вважав людей, які пережили німецьку окупацію, «зрадниками», змушуючи їх «змивати провину кров’ю». Чоловіків від 17 років масово мобілізували без підготовки, часто без зброї й навіть без військової форми — у звичайному цивільному одязі, через що їх і називали «чорною піхотою», а також чорнопіджачники, чорносвитники, піджачники.

Навіщо сепаратистські видання Одещини нахабно брешуть щодо "басарабської" історії нашого краю

В фейсбук є чудова група під назвою Ізмаїл-онлайн, де завжди з українських національних і патріотичних позицій обговорюються актуальні питання сучасного життя і історії Одещини. Серед іншого там багато уваги там приділяють питанням боротьби з місцевим сепаратизмом, зокрема щодо так званої "Бессарабської народної республіки" і російському імперському походженню назви "Бессарабия".  

Недобитки "Бессарабской народной республики" ніяк не можуть змиритися зі своєю поразкою в 2015 році і продовжують дурити людей щодо так званої "Бессарабії".

 

Історія дуже проста:

Російська імперія у 1812 році анексувала частину Молдавського князівства між річками Прут і Дністер і в 1815 році назвала її Бесарабською областю (Бессарабією), хоча перед анексією цю частину князівства місцеве населення і взагалі ніхто так не називав. Тобто це чисто російська новостворена назва.

 

В 1917 році Російська імперія розвалилася і штучно розділений молдавський народ демократичним шляхом возз'єдналася з матір'ю-батьківщиною Румунією. Причому російську імперську назву "Бессарабия" для цього регіону румуни відкинули.

* * *

Фотографія 2-ї сторінки секретного додаткового протоколу до Договору про ненапад між Німеччиною та СРСР, відомого як Пакт Молотова-Ріббентропа.

Документ було підписано 23 серпня 1939 року в Москві представниками урядів СРСР (В. Молотов) та Німеччини (Й. фон Ріббентроп).

Цей протокол передбачав розмежування сфер інтересів у Східній Європі, зокрема інтерес СРСР до Бессарабії та політичну незацікавленість Німеччини в цьому регіоні.

Умови договору вимагали від обох сторін зберігати цей документ у суворій таємниці.

 

Втім новостворена імперія СРСР, якою правили більшовики, не змирилася із втратою Бессарабської губернії. На їх картах і в підручниках ця територія центром в Кишиневі позначалася як окупована Румунією. Так само вона називалася і в пакті Молотова-Ріббентропа про розділ Румунії, яким гітлерівська Німеччина визнала так звану «Бессарабію» сферою впливу СРСР, давши згоду на її окупацію.