Міст до Буджака будували під ударами Іскандерів і вже завершили

На Одещині завершили будівництво нового мосту неподалік Маяків, який має забезпечити сполучення з Буджаком навіть у разі нових російських атак. На спорудження витратили понад 200 млн гривень.

Про це розповів голова Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України Сергій Сухомлин в інтерв’ю медіа.

Новий міст почали будувати у квітні 2026 року, за кілька кілометрів від старого мосту в Маяках. Його вирішили звести після того, як російські удари пошкодили основну переправу, через яку проходить важливий маршрут до Буджака.

Старий міст зазнав ударів дронами у грудні 2025 року. За словами Сухомлина, після першої атаки фахівці за день відновили одну його частину та відновили рух.

Повністю переправу відремонтували приблизно за два місяці. Однак згодом росія знову завдала по ній ударів і частково зруйнувала міст.

Тому паралельно з відновленням старої переправи почали будувати нову. Під час робіт російські військові також атакували будівельний майданчик.

Як виникла назва «Бессарабія» і чому її просування становить загрозу для України

«Бессарабія» — складова антиукраїнського проєкту «Русскій мір»

Історія

Під час російсько-турецької війни 1806–1812 років Російська імперія захопила частину Молдавського князівства — територію між Прутом, Дунаєм і Дністром. Війна завершилася підписанням Бухарестського мирного договору 1812 року. У тексті цієї угоди не згадується Бессарабія, йдеться лише про новий кордон імперії по Пруту та Дунаю.

 

Уперше назва «Бессарабія» з'явилася 1813 року в назві щойно створеної Бессарабської області. Важливо, що до 1813 року місцеве населення не використовувало назву «Бессарабія» для означення всього цього краю. Вона не зустрічається ані в російських документах, ані на російських мапах.

 

І в цьому є важливий політичний момент. Називати новозахоплену територію Молдавією або частиною Молдавського князівства означало б прямо фіксувати факт її відторгнення від сусідньої держави. Натомість назва «Бессарабія» створювала враження окремої, самостійної історичної області — без чинного адміністративного носія, правопопередника чи юридичного статусу.

 

Тому, називаючи край «Бессарабією», а не частиною Молдавії, його було легше представити як окрему історичну територію, а не як відірвану частину Молдавського князівства. Це був класичний імперський інструмент маніпуляції географічними назвами — той самий принцип, який сьогодні намагаються використовувати сепаратисти: спочатку змінити назву території, а потім на підставі цієї нової назви створити міф про її «окремішність».

 

Читайте також:  Російський антиукраїнський проєкт «Бессарабія»: коли і де він почався і в якому стані перебуває зараз 

 

«Бессарабія» і «Басарабія» - це різні поняття

Пенсія на Одещині нижча за середню по Україні майже на півтори тисячі

Середня пенсія за віком в Одеській області сягнула 5 778 гривень на початок 2026 року. Це на 20,55% менше за загальноукраїнський показник.

Як повідомило Головне управління статистики в Одеській області, за останні п’ять років виплати в регіоні зросли на 57,85% — із 3 660,4 гривні у 2022 році. Утім, це зростання фактично нівелювала кумулятивна інфляція за цей період, яка перевищила 60%.

Загалом же середня пенсія по Україні становить 7 273 гривні. При цьому кожен четвертий пенсіонер отримує близько 3,5 тисячі гривень.

Водночас на Одещині продовжує скорочуватися кількість пенсіонерів. Якщо у 2022 році в Одеській області на обліку перебувало 407,6 тисячі осіб похилого віку, то на початок 2026 року їхня чисельність зменшилася на 4,83% — до 387,9 тисячі людей. Скорочення кількості пенсіонерів на Одещині відбувається дещо повільнішими темпами, ніж загалом по країні, де показник впав майже на 6,8%.  

У 2025 році жителі Одеської області мали середні пенсії на рівні 5 628 гривень. В той же час середня пенсія по Україні складала 5 816 гривень. 

У 2024 році в Одеській області пенсіонери отримували 5 тисяч 596,63 гривні. За даними Пенсійного фонду, на 1 жовтня 2024 року середня пенсія в Україні становила 5 852 гривні.

Російський антиукраїнський проєкт «Бессарабія»: коли і де він почався і в якому стані перебуває зараз

Від інформаційного конструювання окремої регіональної ідентичності до спроби створити маріонеткову «народну республіку». Як Кремль намагався використати південь Одещини для дестабілізації України, чому цей сценарій провалився і як його ідеологічна складова продовжує жити в умовах повномасштабної війни.

Російська агресія проти України ніколи не обмежувалася лише військовими операціями. Паралельно з окупацією територій Москва систематично створювала й підтримувала політичні, інформаційні та псевдоісторичні конструкції, покликані поставити під сумнів український суверенітет, розколоти суспільство та підготувати ідеологічне виправдання для подальшого втручання.

Читайте також:  Російський проєкт «Бессарабія»: як Кремль продовжує дестабілізувати Одещину

«ДНР», «ЛНР», «Новоросія», «Республіка Крим» та «Бессарабська народна республіка» — різні за масштабом і способом реалізації, але споріднені за своєю політичною логікою проєкти. Їх об'єднує спроба представити частини суверенної України як нібито окремі політичні утворення, що мають власні інтереси, відмінні від інтересів української держави, а отже, начебто можуть бути виведені з-під її юрисдикції.

У цій системі особливе місце посідає проєкт «Бессарабія», спрямований на південь Одеської області — багатонаціональний регіон із власною складною історією, який російські політтехнологи намагалися перетворити на плацдарм для сепаратистського експерименту.

Його історія демонструє, як географічна назва може ставати інструментом політичного конструювання, як історичні маніпуляції використовуються для виправдання територіальних претензій і чому провал конкретної сепаратистської операції ще не означає зникнення її ідеологічного підґрунтя.

Власник бренду одягу Vitto Rossi двічі уникнув кримінальної відповідальності за несплату податків

 

Пересипський районний суд Одеси звільнив від кримінальної відповідальності ФОП Віталія Фурнику, якого підозрювали в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах.

ФОП (зареєстрований з 2007, основний вид діяльності — роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами) протягом січня 2024 — грудня 2025 отримав готівкою 61,2 млн грн від понад 180 інших фізичних осіб-підприємців.

Гроші надходили як плата за надання невиключного права (ліцензії) на використання торговельної марки Vitto Rossi. Фурника є власником цієї торгової марки (свідоцтво видане ще 2009).

Бренд Vitto Rossi — українська мережа магазинів чоловічого та жіночого взуття, яка має точки продажу в кількох великих містах країни.

Отриманий дохід від ліцензій Фурника не відобразив у податковій звітності. Він не включив ці суми до декларацій платника єдиного податку за 2024 і 2025, а також не зареєструвався платником ПДВ і не подавав відповідні декларації.

Запорізькі схеми Веміра Давітяна: хто допомагає бізнесмену?

 

У Запоріжжі Веміра Давітяна називають неформальним куратором регіону. Його ім’я з’являється поруч із гуманітарними вантажами, політиками, великим бізнесом і дніпровським Олександром Петровським, відомим як «Нарік».

Сам Давітян називає себе звичайним бізнесменом і заперечує, що курував питання Запорізької області від влади. Але сукупність публічних фактів малює значно складнішу конструкцію — мережу, в якій бізнес, політика та вплив переплітаються настільки тісно, що окремі щупальця вже виходять далеко за межі Запоріжжя.

Історія публічного впливу Давітяна в Запоріжжі набула особливого розмаху у 2021 році. Тоді він фігурував як віцепрезидент БФ «Солідарність», пов’язаного з Олександром Петровським.

Паралельно журналісти фіксували його контакти з Давидом Арахамією та візити до Офісу президента. ЗМІ називался Давітяна правою рукою Арахамії та куратором регіону. Сам Арахамія це заперечував, визнаючи багаторічну дружбу сім’ями.

Але саме тут починається історія «спрута». З одного боку — непублічний бізнесмен, який стверджує, що займається виключно власними справами. З іншого — авто Давітяна біля Офісу президента, його зустрічі з Арахамією та статус у структурі фонду Петровського.

Російський проєкт «Бессарабія»: як Кремль продовжує дестабілізувати Одещину

Російський проєкт «Бессарабія» намагається перетворити багатонаціональний український Буджак на штучно сконструйовану «спірну територію». Його завдання — не захист національних меншин, а використання цих меншин для послаблення України.

Російський проєкт «Бессарабія» — це складова гібридної війни Росії проти України, спрямована на дестабілізацію Буджака, підрив територіальної цілісності України, розпалювання міжнаціональної ворожнечі та витіснення української складової з історичної пам’яті про цей край.

Йдеться не лише про конкретну сепаратистську ініціативу, яка активно просувається в регіоні російськими спецслужбами з моменту як Путін став президентом РФ у 2000 році. Значно ширше — це інформаційно-політичний проєкт, у межах якого Кремль намагається представити південь Одеської області як нібито окремий, «спірний» і відірваний від України регіон, використовуючи його складну історію, багатонаціональний склад населення та специфічну регіональну ідентичність.

Читайте також:  Чому сепаратисти прагнуть перейменувати "Бессарабію" на "Басарабію"

Мета такої політики — створити враження, що Буджак є не невід’ємною частиною України, а територією з особливими політичними претензіями, яку можна відокремити від держави, дестабілізувати або зрештою представити як об’єкт російського «визволення».

Стало відомо про зв'язок одеського прокурора Андрія Сватка із кол-центрами, що "працюють" по США і ЄС

Андрія Сватка звинувачують у причетності до роботи кол-центрів, які телефонували клієнтам у країнах ЄС та США, а також у контролі ринку ритуальних послуг.

Про це повідомили джерела у правоохоронних органах. За їхніми даними, Сваток нібито був одним із бенефіціарів кол-центрів, які працювали з території Одеської області.

За інформацією джерел, Сваток разом із керівником Харківської обласної прокуратури Юрієм Папушею також нібито контролював ринок ритуальних послуг. Зокрема, за одне поховання на центральних кладовищах, за їхніми словами, могли вимагати близько $3000.

Джерела також стверджують, що серед тих, з кого нібито вимагали кошти, були родини загиблих військовослужбовців.

Що відомо про майно Сватка

У лютневому розслідуванні журналістів про майнові питання Андрія Сватка, йдеться, зокрема, про придбання квартири площею 127 кв. м у клубному будинку в Києві. Кошти на придбання нерухомості нібито були отримані від бабусь Сватка – приблизно по $50 000 від кожної.

У публікаціях про майно прокурора також згадується близько $200 000 готівки, які його дружина задекларувала у 2019 році. Сам Сваток пояснював цю суму тим, що вніс її до декларації зі слів дружини, не втручаючись у її фінансові справи до шлюбу.

Сваток нині очолює Одеську обласну прокуратуру. Це підтверджується його декларацією за 2025 рік, поданою у 2026 році.

Нагадаємо, що колишній головний прокурор Руслан Кравченко призначив Сватка на посаду головного прокурора Одещини у липні 2025 року. До призначення в Одесу він працював першим заступником керівника прокуратури Київської області.