Сепарська влада Ізмаїла змінила написи на бронекатері радянських окупантів - брехню язиком ворога замінила на брехню українською

Радянський бронекатер треба демонтувати як імперську мітку - пишуть в групі Ізмаїл-онлайн 

На кам'яній підставці під бронекатером з’явилися написи українською мовою, ніби від того він перестав бути окупантським.

Під час реконструкції демонтували радянський текстовий блок написаний язиком ворога, у якому згадувалися радянська армія та військово-морський флот. На його місці встановили нову сіру панель, оформлену українським орнаментом.

Великий напис «Август 1944» прибрали. Його замінили червоним маком із датами «1939–1945» та гаслом «Ніколи знову». Яким боком 1939 рік до Ізмаїла - незрозуміло. Вперше Червона Армія окупувала його в 1940 році.

Змінився і центральний напис на підставці під бронекатером. Тепер він українською мовою повідомляє: «26 серпня 1944 року. Звільнення міста Ізмаїл від нацистських окупантів. Друга світова війна». Отже, нічого не зрозуміло для чого тут стоїть бронекатер, звідки він взявся і для чого його поставили на постамент.

Власник одеської компанії «ГЕРЦ» виїхав з України після обшуків БЕБ – ЗМІ

Власник одеської компанії «ГЕРЦ» Костянтин Ткач

За даними «Думської», дозвіл на обшук стосувався справи про можливе ухилення від сплати податків і ТОВ «Югтранс-Термінал» 

ЗМІ повідомили, що після слідчих дій 15 липня Костянтин Ткач міг виїхати з України через напрямок Паланки. Офіційного підтвердження цього немає. Водночас «Думська» заявила, що бачила ухвалу Печерського районного суду Києва на обшук у провадженні щодо можливого ухилення від сплати податків, де згадується ТОВ «Югтранс-Термінал».

Коротко про головне

• ЗМІ повідомили про можливий виїзд Костянтина Ткача після слідчих дій.
• ДПСУ та БЕБ публічно не підтверджували перетин ним кордону.
• «Думська» пов’язує обшук зі справою за статтею про ухилення від податків.
• В ухвалі, за даними видання, фігурує ТОВ «Югтранс-Термінал».
• «ГЕРЦ» заперечила проведення обшуків у своїх офісах.

Поляки, як і інші імперці, дуже слабкі на історичну пам'ять

«23 жовтня 1944 року було прийнято рішення про створення польських частин в складі Вермахту (Polnische Wehrmacht), в подальшому у Радомі з добровольців-поляків почалося формування «Легіону Білого Орла» (Legion Orła Białego), в якому легіонерам гарантували грошове і інше забезпечення за нормами постачання солдатів Вермахту. З доповідей представництва польського уряду в окупованій Польщі слідує, що до кінця 1944 року в Вермахт було призвано близько 450 тисяч громадян довоєнної Польщі. Загалом можна вважати, що через німецьку армію під час війни їх пройшло близько півмільйона», – пише польський історик, доктор наук, професор, директор Інституту Історії Сілезького Університету Ришард Качмарек.

Хочеться порадити президенту Польщі Каролю Навроцькому, який пропонує прирівняти «бандерівський символ» до символів націонал-соціалізму та радянського комунізму, спочатку розібратися з власною історією. Наприклад, з символікою елітарної польської військової частини – «Легіону Білого Орла», який поляки сформували на зразок «Waffen SS Polen», і під цією символікою служили Гітлеру.

Символи польського «Легіону Білого Орла»:

біло-червоне гусарське крило з написом «Im Dienst der Deutschen Wehrmacht» («На службі Вермахту») було символом частини Легіону. Біло-червоний польський прапор із написом «Вермахт чекає на тебе! Разом із нами воюй проти більшовиків!» був розпізнавальним знаком військових казарм.

«Ми можемо вважати, що у 2-х – 3-х млн. чоловік в Польщі є родич, який служив у Вермахті. Скільки з них знають про те, що з ними сталося? Напевно не всі. До мене постійно приходять студенти і запитують, як встановити, що сталося з дядьком, з дідом. Їх рідні про це мовчали, вони обмежувалися фразою, що дід загинув на війні. Але для третього післявоєнного покоління цього вже недостатньо» – пише професор Ришард Качмарек у своїй книзі «Поляки в Вермахті».

За даними директора Інституту Історії Сілезького Університету Ришарда Качмарека, поляки воювали за Гітлера: «на Західному і Східному фронтах, у Роммеля в Африці і на Балканах. На кладовищі на Криті, де лежать загиблі учасники німецького десанту 1941 року, я знаходив і польські прізвища. Такі ж прізвища я знаходив і на військових кладовищах в Фінляндії, де ховали солдатів Вермахту, які підтримали фінів у війні з СРСР».

Поляки, як і інші імперці, дуже слабкі на історичну пам'ять. Треба їх носом вмокнути в їхнє ж гἰмਮס!