Одеса, 2 травня 2014 року...

Одеса, 2 травня 2014 року...

Пам'ятаю всі події, як учора... Памʼятаю свої щоденні перемовини з куліковцями від «Ініціативна група Майдан за мир».
Пам'ятаю шашлики і як багато хто з присутніх на 411-й хаяли Долженкова(педофіл Какао) і казали, що він провокатор і що багато хто відмовився з ним йти. На багатьох з них подіяв діалог 1 травня, але... деякі пішли під загрозою, так як було їм озвучено, що якщо не підуть - їх та їхні сімʼї вбʼють (хто знає, той зрозуміє).

Пам'ятаю як з одним із опонентів, з яким ми були на теледебатах, до приходу наших на Куликове поле під'їхали на нього, підійшли до сцени, де стояв Давидченко і почали йому говорити, щоб він сказав людям йти з Куликового поля, бо мразоти з натовпу яким керував Какао вбили двох людей на Соборці з мирного маршу і натовп що складається з активістів Майдану, просто з громадян яким було «все пофіг» але тим, хто почув, що творить Антимайдан, та навіть з деяких колишніх антимайданівців - йде сюди і знесуть тут все до біса. Після чого Охорона Давидченка нас виштовхала за допомогою кийок з Куликового поля і він почав у Мегафон кричати «ставте барикади ближче, вони підуть від маку».

Пам'ятаю як поїхав назад до проукраїнських сил, які до того моменту дійшли вже до Троїцької (де я і залишив у той момент машину) і пішов з усіма по дорозі спостерігаючи як люди, що сиділи в кафешках, видавали фрази «мля, понаїхали бандерівці і влаштовують тут…», а почувши, що накоїв Антимайдан - зривалися з кафешок і приєднувалися до колони йти виносити цей осередок зла з Одеси.
Пам'ятаю як підходячи від Мака по бруківці до ДП з боку дерев закричав знайомий «Піди з відкритого майданчика, там снайпер» і я миттєво відстрибнувши убік побачив вибиті в бруківці іскри від попадання кулі поруч зі мною.
Пам'ятаю, як Коля-сотник зі свого Травмата стріляв у вікно з якого по нас стріляли з СКС.
Пам'ятаю, як з даху кричали «братцы, нам до утра продержаться и тут будет спецназ россии!».
Пам'ятаю, як ці дебіли підпалили барикади всередині які самі й поставили на сходах.
Пам'ятаю, як від барикад вогонь пішов угору і майже миттєво почала палати будівля всередині із заднього боку по сходових прольотах.
Пам'ятаю, як ми побігли до перших, що випали з вікон і ще не забравши щити й носилки, несли їх у карети швидкої допомоги майже до виїзду з Куликового поля на руках, бо водії боялися під'їхати ближче. А під час того, як ми їх тягли в нас з даху будинку профспілок, летіли коктейлі Молотова і каміння.
Пам'ятаю синці на ребрах від каменів.
Пам'ятаю, як знімали цих корисних для росії ідіотів з козирків верхніх поверхів.
Пам'ятаю запах гару змішаний із кров'ю.
Пам'ятаю діряві шланги пожежних машин і мокрі до колін ноги.
Але найбільше пам'ятаю відчуття від частини мозку одного з переносимих в руках (підтримував його як зараз пам'ятаю під ліву лопатку лівою рукою і під голову - правою) які застрягли під кільцем...
Пам'ятаю як змивав з рук і куртки кров і вимивав застрягла частина мозку з під кільця...

Я тоді змінився...
Я все пам'ятаю. І так: не забуду і не пробачу росію! За те, що вона створила та організувала в Одесі цей страшний день.
За смерть двох наших хлопців на Соборці. За інформаційну пропаганду та дезінформацію, яку вони наплодили після подій 2 травня...
За окупацію Криму та Донбасу.
За повномасштабну війну.
За десятки тисяч вбитих.
За зруйновані міста та села.
За мізки, що застрягли під кільцем...

Слава Україні!
Слава Нації!
Слава Одеситам що відстояли місто і не допустив створення ОНР.
Вічна пам'ять загиблим хлопцям.

Андрій Вагапов