Урбанский победил нардепа - рейдера Дубового. Сядет ли рейдер в тюрьму?

Измаильский окружком завершил подсчет итогов выборов 26 октября, как и обещал, - к вечеру следующего дня.

Никаких изменений список лидеров выборных гонок не претерпел. Победителем стал Александр Урбанский с 16776 голосами "за", что составило 30,09% от общего числа проголосовавших в округе.

Его ближайший соперник - народный депутат Александр Дубовой - получил 13812 голосов "за" (24,77%).

Третье место в рейтинге занял Игорь Пастух (9,05%), четвертое - Дмитрий Баринов (8,25%), пятое - Владимир Боделан (6,91%).

Вторая пятерка выглядит следующим образом - Иван Плачков (5,02%), Николай Пундик (4,59%), Дмитрий Баринов (4,26%), Иван Пундик (1,24%) и Вячеслав Страшилин (0,99%).

Итоговые цифры голосования за партии также не сильно отличаются от того, что мы рассказывали ранее о политических пристрастиях измаильчан.

Крикливые провокаторы как орудие одесских депутатов-рейдеров

Гражданское общество и активная громада – это, безусловно, главный атрибут современного общества. Однако очень часто люди, называющие себя «общественниками», делают все для того, чтобы дискредитировать саму идею «третьего сектора». К сожалению, часто гражданскими активистами позиционируют себя невоспитанные, грубые и глупые люди, которые, вместо того, чтобы предлагать конкретные идеи, занимаются митинговщиной и оперируют сплетнями и домыслами, вместо проверенных фактов. Иногда подобное поведение просто проплачивается определенными политиками и бизнесменами, лоббирующими свои интересы через общественные организации.

Буквально на днях мне довелось пообщаться с одним из настоящих общественников. Он произнес такую фразу: «Активист – не тот, кто задает вопросы и обвиняет, активист – это тот, кто предлагает идею, готов участвовать в ее реализации и просит помощи у власти, если что-то ему самому не по силам». Увы, далеко не все «деятели» работают сегодня по этому принципу. Предприниматели одесского промтоварного рынка «7-й километр» недавно заговорили о том, что предприятие в последнее время стали навещать странные визитеры, называющие себя «общественниками».

На рынке «7-й километр» отмечают, что активизация этих деятелей странным образом совпала с попытками двух депутатов Одесского облсовета захватить рынок.

Одесса получила нового большого начальника - человека Александра Малина

Денис Петров

Вчера, 22 июля, и.о. Гендиректора УГППС «Укрпочта» Михаил Панькив представил коллективу нового директора Одесской дирекции «Укрпочты» Дениса Петрова, который сменил на этом немаловажном посту Владимира Гуркова.

Кто же такой очередной главный почтовик Одесчины? «РО» уточняет:

Петров — одессит, родился в 1982 году, окончил местную школу №56. Базовое образование получил в Одесской национальной юридической академии.

Его трудовая (служебная) биография заслуживает внимания. В частности, служил в отделе "К" управления СБУ, перешел из «конторы» (извините за сленг — прим.ред.) начальником юридического отдела Главного управления развития инфраструктуры и энергосбережения Одесской облгосадминистрации (проработал там с ноября 2010 года по август 2011 года). По протекции тогдашнего вице-губернатора Одесчины Александра Малина был повышен в должности до замначальника указанного управления, кем и являлся с августа 2011 до августа 2012 года.

А далее Денис Петров больше чем на год оказывается всего-навсего главным специалистом Департамента капитального строительства ОГА. Объяснение простое — не он один перебежал тогда из структур ЖКХ, резонно опасаясь подписывать документы по проекту т. н. «трубы» (глубоководного выпуска) Руслана Тарпана («аферы века» для Одессы).

В сентябре 2013 года Д.Петров был назначен заместителем председателя Беляевской райгосадминистрации Александра Иваницкого.

Сутність тактики міської партизанської боротьби

8 січня 1959 року у західній півкулі, сталася новина, яка як грім сере ясного неба вразила весь світ: революційна партизанська армія на чолі з Фіделем Кастро силою зброї повалила режим проамериканського диктатора Фульхенсіо Батісти, та захопивши владу в свої руки, розпочала побудову першої комуністичної держави за радянським зразком на теренах Латинської Америки. Вперше, невелика групка інтелігентів та селян зі зброєю в руках, базуючись у лісах та болотах, користуючись тактикою лісової партизанської війни, змогли подолати багаточисельну урядову армію з авіацією та важким озброєнням. Вперше купка людей змогла подолати сильний диктаторський режим, який користувався підтримкою США.

Дана подія стала сигналом для всієї Латинської Америки. Десятки лівоекстремістських угрупувань в усіх країнах прийнялися з ентузіазмом здійснювати революційну боротьбу за владу за класичним кубинським сценарієм лісової партизанської війни, і не без допомоги емісарів з Куби.

Партизанська війна у нетрях великих міст

Барикада перекриває вулицю, але відкриває шлях!

Гасло  “Французького травня "1968 р.

Відновимо бойові порядки!

“Ніхон Сєкігун”

Потрібно перестати прирікати національну волю
до життя на загнивання в пасивній обороні.

Адольф Гітлер.

Ми діятимемо мирно там, де це буде можливим, зброєю - коли це стане необхідним.

Карл Маркс.

...Коли хочеш, щоб гвинтівок не було - берись за гвинтівку!

Мао Цзедун.

Давно відомо, що великі питання епохи вирішуються залізом і кров’ю. Це основний закон історії і, значною мірою, її рушій.

Найбільшим питанням нашого часу є українське питання. До сьогодні воно не розв’язане через традиційні вади української верхівки. “Верхи” роблять усе, щоб унеможливити вирішення національного (так само, як і соціального) питання, або, принаймні, відсунути вирішення на майбутнє. Боязнь рішучих дій, фетишизація так званої “законності” і “легальності” - родима пляма української політики. Замість розрубати гордіїв вузол - його вагу перекладають на плечі майбутніх поколінь. Постійне запобігання перед зовнішніми чинниками, регулярні поступки усім, хто забажає - цей витончений політичний мазохізм владоможці мотивують потребами стабільності. Істинно кажу: це стабільність в поганому. Стабільно стає все гірше і гірше - економічний спад триває, люди втрачають віру, ворог наступає на всіх фронтах. Нам не потрібна стабільність, яка куплена коштом нашого життя! Знайте: Стабільність - це ім’я божка, якому сьогодні приноситься в жертву весь український народ!

Правила конспірації міського партизана

1) Не спричиняй підозр! Партизан у лісі - голка в стозі сіна, партизан у місті - голка в купі таких же голок. Не хочеш бути спійманим - змішайся з натовпом, будь таким, як усі. Ніхто не повинен здогадуватися, що ти - активіст, тим більше - підпільник. З того дня, як ти пішов у підпілля, твоя сім'я, робота або навчання - це твоя оперативна легенда, твоє прикриття прикриття в тилу ворога.

2) Не базікай! Ні за яких обставин не розповідай нікому про те, чим ви займаєтеся. Що відбувається в автономній групі - там і залишається. Чим вужче коло присвячених - тим нижча ймовірність, що інформація вийде за його межі.

3) Не залишай слідів! Слідчий знаходить злочинця за тією інформацією, яку він про себе залишає - доказ, відбиток пальця, фоторобот зі слів свідка і т. п. У соцмережах про тебе має бути мінімум інформації, в ідеалі - відсутність будь-яких акаунтів.

Правила міського партизана

1. Нікому не довіряй. Але казати кожному в обличчя, що ти його підозрюєш, - це зайве. Розумним людям це й так буде зрозуміло. Коли недовіра увійде тобі в звичку, вона перестане бути обтяжливою. Буде чимось на зразок миття рук перед їжею.

2. Не кажи зайвого. Завжди виходь з того, що твої слова (сказані або записані) можуть дістатись до тих, кому краще їх не знати. Тебе підслуховують і записують далеко не всякий раз (а може, ти й зовсім нікому не потрібний), але треба виробляти і підтримувати хороші звички.

3. Будь постійно готовий відбити напад. Якщо ти його ще не заслужив, на тебе можуть напасти випадково або помилково, заради задоволення побитися або для практики.

4. Будь постійно готовий напасти. Потреба в прояві твоїх кращих якостей може виникнути раптово.

5. Будь постійно готовий сховатися. При собі або під рукою повинен бути аварійний набір для виживання в міських джунглях і поза містом.

Правила городского партизана

1. Никому не доверяй. Но говорить каждому в лицо, что ты его подозреваешь, -- это излишне. Толковым людям это и так понятно. Когда недоверие войдёт тебе в привычку, оно пере- станет быть обременительным. Будет чем-то вроде мытья рук перед едой. 

2. Не говори лишнего. Всегда исходи из того, что твои слова (сказанные или записанные) могут дойти до тех, кому лучше не знать их. Тебя подслушивают и записывают далеко не всякий раз (а может, ты и вовсе никому не нужен), но надо вырабатывать и поддерживать хорошие привычки. 

3. Будь постоянно готов отразить нападение. Если ты его ещё не заслужил, на тебя могут напасть по ошибке, ради удовольствия подраться или для практики. 

Руководство по импровизированным средствам взрывания и другие интересные статьи

Здесь собраны сканы нескольких небезынтересных книг. Для скачивания необходимо платить, через интернет можно читать без ограничений.

Руководство по импровизированным средствам взрывания и минам-ловушкам
Это руководство рассказывает об импровизированных средствах взрывания и самодельных минах-ловушках. Характер книги явно свидетельствует о ее выходе из профильного учреждения по подготовке спецподразделений.

Приготовление взрывчатых веществ
Не известно точно, откуда пришла эта книга. Хотя если судить по стилистике очень похоже, что из профильного заведения. Однако чувствуется влияние и "поваренной книги анархиста".

Карманная артиллерия своими руками
Самодельное огнестрельное оружие, или карманная артиллерия своими руками.

ПАМЯТКА для солдата, сержанта (командира группы) по действиям в городе

Вы попали на войну. Противник воюет изобретательно, вы должны быть изобретательнее его. Ваш боевой опыт не должен быть написан кровью. Ещё в мирное время нужно подобно губке, впитывать все интересное с точки зрения боевого использования, извлекая максимум полезного для себя из того, что вы слышите от сослуживцев и старших товарищей, видите в фильмах или читаете в литературе. Все полезное необходимо записывать.

1. Индивидуальная тактика

В основе индивидуальных действий в городе лежит так называемое "левостороннее правило". Суть его заключается в том, что человеку-правше, у которого правая рука ведущая, удобнее и быстрее удаются все действия, связанные с поворотом влево, чем действия, связанные с поворотом вправо, и быстрее стрелять в условиях, когда надо двигаться или разворачиваться влево и гораздо труднее и менее результативнее - с разворотом вправо.