Знаєте, я часто думаю про те, як, живучи в Україні можна бути
байдужим до того, що відбувається з твоєю Батьківщиною. Ну з
колаборантами та іншими сепаратистами і так все ясно, там ідейні
переконання і. т. д., а от мова про тих, хто каже "я поза політикою". Це
як розписатись у власному невігластві і тупості. Те ж саме, що сказати
"мені байдужа моя доля і доля оточуючих, хай все вирішують замість
мене". Ще більше дивують ті, хто при цьому голосує за опоблок, бпп і
подібних, при цьому зі словами "я в політіку нє лєзу", а потім ще й
обурюються, що от тепер комуналка дорога чи чому дороги у нас такі
погані...
"Хочу сказати: не бійтеся ворогів – в найгіршому випадку вони можуть вас вбити. Не бійтеся друзів – в найгіршому випадку вони можуть вас зрадити. Бійтеся байдужих – вони не вбивають і не зраджують, але тільки з їхньої мовчазної згоди існує на землі зрада і вбивство."
Мова піде якраз про такий планктон, який вважає себе вищим за всю цю метушню, якусь там війну та незрозумілий Майдан.